Уявіть собі: зараз серпень 1992 року і «Metallica» на підйомі, в турі на підтримку «Чорного альбому», альбому, який підніме їх у комерційну стратосферу.
Гурт перетинає Північну Америку, виступаючи одним із хедлайнерів мандрівного фестивалю, монолітного за масштабом і стилем, у супроводі інших тодішніх гігантів хард-року – гурту «Guns N’ Roses». 8 серпня 1992 року. Олімпійський стадіон у Монреалі (Stade Du Parc Olympique), що вміщує 55 000 глядачів. Всі квитки розпродано. Натовп, що очікує, не має жодного уявлення про те, що трапиться найближчим часом.
Раніше команда підтримки гурту проінформувала музикантів Металіки про піротехніку на вечірньому шоу. Вони вирішили збільшити кількість півкілограмових зарядів алюмінієвої пудри, які будуть використані під час виступу, розташувавши вибухівку перед сценою, а також на її зовнішніх крилах.
І на десятій пісні фронтмен вокально-інструментального ансамблю «Metallica» Джеймс Гетфілд (James Hetfield) несподівано попадає у вогняний факел заввишки більше ніж 3,5 метри.
На початку пісні «Fade To Black» Гетфілд раптом втрачає впевненість у своїй сценічній позиції, коли навколо нього спалахують величезні, несамовито гарячі шлейфи кольорового полум’я. Він невпевнено йде вперед, а потім робить крок назад.
«Я трохи заплутався, де я маю бути»,
– скаже він пізніше в інтерв’ю програмі «Behind The Music» на каналі VH-1.
«А потім піротехнік не бачить мене і “бум!”… Велике кольорове полум’я проходить прямо піді мною. Я обгорів. Моя рука, моя рука, повністю до кісток. Половина обличчя. Волосся зникло. Частина спини. Я бачив, як шкіра просто піднімається, як все йде шкереберть».
Ларс Ульріх (Lars Ulrich) бачить все це зі свого барабанного майданчика, пізніше згадуючи, що Гетфілд був “повністю поглинутий” полум’ям, яке горіло з температурою 3200 градусів (подібною до температури горіння, яка використовується для приведення в рух ракет).
На щастя, коли полум’я досягло повної сили, на Гетфілді була гітара з подвійним грифом, яка відхилила частину полум’я на ліву сторону його тіла. Його рука і кисть обпечені, брови раптово затягнуті димом. Він падає і котиться по підлозі сцени, намагаючись загасити полум’я, а решта учасників гурту в замішанні застигають на місці.
Як розповів басист Джейсон Ньюстед (Jason Newsted) в інтерв’ю журналу «People»:
«Якби він вдихнув повітря, він був би мертвий».
Зак Гармон (Zach Harmon), бас-технік гурту, згадує:
«Я підбіг і побачив, що він тримається за руку, з якої злізла шкіра».
Після того, як виступ було перервано, а Ульріх пояснив ситуацію здивованому (і розгубленому) натовпу, Гетфілд поспішає за лаштунки, чекаючи, поки його відвезуть до шпиталю. Поки команда і охорона метушаться навколо нього, хтось випадково зачіпає співака і наштовхується на його обпечену руку.
«Пам’ятаю, я просто втратив самовладання»,
– згадував Гетфілд.
«Я закричав і вдарив його прямо по яйцях!».
Пройшли години, перш ніж гурт дізнався про повну міру травм свого вокаліста. Гетфілда доставили до лікарні у фургоні знімальної групи, де виявили глибокі опіки другого ступеня на тильній стороні лівої кисті, а також опіки другого і третього ступеня на руках.
«Я був у шоці»,
– згадував він.
«Нерви наче оголилися. Моя рука виглядала найгірше. Вона пузирилася у два шари, які відривалися».
Лікарі зрізали з нього залишки одягу, відпиляли обручку з лівої руки і вкололи співакові морфій, щоб вгамувати його агонію.
«Це був чи не найсильніший біль, який я коли-небудь відчував»,
– каже Гетфілд.
Виписавшись з лікарні через день, Гетфілд розпочав болісні щоденні 90-хвилинні терапевтичні сеанси, під час яких його рани очищали і перев’язували, а терапевти призначили йому програму вправ, щоб допомогти йому відновити рухи в пошкодженій руці і кисті.
Він повернувся на сцену у Фініксі, штат Аризона (Phoenix, Arizona), хоча і тільки на вокалі, через 17 днів після аварії, коли Металіка відновила своє турне з дублером Джоном Маршаллом (John Marshall) на гітарі.
«Коли я повернувся вперше і побачив полум’я, моє серце закалатало»,
– сказав Джеймс Гетфілд в інтерв’ю журналу «People».
«Це як у дитинстві: якщо тебе щось лякає, ти все одно йдеш і робиш це. Я навчився цьому. Це шлях «Metallica».
Metallica – Nothing Else Matters (with John Marshall, James Hetfield only sings):
