Фронтмен вокально-інструментального ансамблю «Metallica» Джеймс Гетфілд (James Hetfield) розповів про те, як зміни в музичній індустрії та цифрові технології вплинули на бізнес гурту.
«Культура споживання, продажі та все інше абсолютно змінилися,
– каже Гетфілд в інтерв’ю виданню «So What!» –
Але сам характер запису альбомів для нас залишився колишнім. У нас є багато матеріалу для нового альбому. Ми ретельно копаємося в ньому. Ми хочемо отримати найкраще. Ми завжди так працювали. Ми будемо працювати стільки, скільки буде потрібно».
«Ми хочемо одного разу отримати найкращий матеріал, коли б не настало це “одного разу”,
– додає Джеймс. –
Випускати щось щороку для того, щоб залишатися актуальними – не для нас. Якщо гурт одного разу згасне, так тому й бути. Ми маємо зробити все саме так, як нам здається правильним, і тоді настане задоволення, бо ніхто не намагався відповідати попиту чи догоджати іншим. Можливо, чим старшим ти стаєш, тим менше хвилюєшся про “мішуру”».
І хоча Металіка, як і раніше, є одним із лідерів стилю, Джеймс Гетфілд визнає, що технологічний прогрес впливає на нього і групу.
«Зміни, як і раніше, мене цікавлять. Мовляв: “Вау, ось так тепер люди слухають музику!”. Я захоплююся щоразу, коли ми говоримо про те, як змінився вигляд музичного бізнесу. Раніше відмінності мене бентежили. Усе змінюється занадто швидко. Я почувався старим, бо не міг іти в ногу з такими темпами. У певний момент мені почало здаватися, що я як буркотливий дід: “Ох вже ця сучасна молодь!”
Але знаєш, що? Хіба я кращий? Ні. Просто в мій час були інші методи. У підсумку я пристосувався і зараз почуваюся комфортно. Я не хочу застрягти в минулому, хоча визнаю, що в старому світі мені комфортніше. Я люблю слухати рок 70-х і метал початку 80-х. Це не означає, що мені не подобається нова музика. Я хочу відчувати ті ж почуття від сучасної музики, як було раніше, але це практично неможливо. Тоді я був підлітком. У цьому віці музика дуже важлива. Спогади з 13 до 28 років найбільше вплинули на мене. У ті роки я миттєво поглинав матеріал. Не дивно, що музика того часу подобається мені сильніше. Але мені все ще цікаво робити те, що ми робимо, в абсолютно іншому музичному середовищі. Ми можемо випускати по пісні на тиждень. Можемо випустити цілий альбом. Можемо зіграти п’ять фестивалів на п’яти континентах. Можливостей і свіжих ідей маса».
У продовженні інтерв’ю Гетфілд відкинув усі припущення про завершення кар’єри в майбутньому:
«Дивись, музиканти ніколи не йдуть на пенсію. Просто вони стають менш популярними. Люди думають, що ти пішов, але ні – ти все ще пишеш. Це частина мене. Це моє покликання на цій планеті. Ймовірно, саме тому я все ще тут. Якщо я зупинюся, якась частина мене загине. Ніякої пенсії. Ми будемо тут, поки фізично в змозі грати музику. Ми завжди були живою групою, але зараз, коли нам уже за 50, гастролювати стало складніше. У всіх є діти, зокрема тінейджери, і ми хочемо присвятити час сім’ї. Але це не означає, що через десять років вони не роз’їдуться, а ми не захочемо перетнути всю земну кулю. Хто знає?»
