Барабанщик вокально-інструментального ансамблю «Metallica» Ларс Ульріх (Lars Ulrich) з’явиться у епізодичній ролі у майбутньому сиквелі фільму «This Is Spinal Tap».
Наразі зйомки фільму проходять у Новому Орлеані, де Крістофер Ґест (Christopher Guest), Майкл Маккін (Michael McKean) та Гаррі Ширер (Harry Shearer) під керівництвом Роба Райнера (Rob Reiner) повертаються до виконання своїх ролей Найджела Тафнела (Nigel Tufnel), Девіда Сент-Габбінса (David St Hubbins) та Дерека Смоллза (Derek Smalls) відповідно.
За словами видання Deadline Hollywood, задуманий Ґестом, Маккіном, Райнером і Ширером, сиквел розповідає про найгучніший та найпунктуальніший гурт Англії «Spinal Tap», який возз’єднується для останнього концерту після 15-річної перерви. Райнер повертається в ролі документаліста Мартіна “Марті” Ді Бергі (Martin “Marty” DiBergi). А Елтон Джон (Elton John), Пол Маккартні (Paul McCartney), Чед Сміт (Chad Smith), Questlove (Ahmir K. Thompson), Гарт Брукс (Garth Brooks) і Тріша Єрвуд (Trisha Yearwood) з’являться в епізодичних ролях.
Сиквел, який поки що не має назви, є продовженням документального (mockumentary) фільму 1984 року «This Is Spinal Tap». Зйомки відбуваються під робочою назвою «Прощавай, Клівленд» (Goodbye, Cleveland). Це відсилання до сцени в оригінальному фільмі 1984 року, в якій незграбні учасники гурту «Spinal Tap» губляться за лаштунками на концерті.
Фільм «This Is Spinal Tap», який висміював надмірності та витівки рок-зірок початку 1980-х років, після виходу на екрани став культовою класикою серед шанувальників металу і музикантів завдяки своєму гумору і точному зображенню субкультури.
Коли «This Is Spinal Tap» вийшов на екрани, не всі зрозуміли, що це «мок’юментарі» (тип фільму чи телевізійного шоу, в якому вигадані події представлені в документальному стилі для створення пародії). Едж (The Edge) (Девід Говелл Еванс, David Howell Evans) з гурту «U2» одразу ж сприйняв його, сказавши:
«Я не сміявся, я плакав. Це було так близько до правди».
Оззі Осборн не зрозумів його, сказавши, що під час першого перегляду він подумав, що це справжній документальний фільм. Ранні домашні відео-версії фільму, як повідомляється, навіть містили застереження на початку і в кінці фільму про те, що гурту насправді не існувало.
У 2002 році Бібліотека Конгресу США (U.S. Library of Congress) визнала цей фільм культурно, історично та естетично значущим.
