25 жовтня 2018 року за лаштунками Wells Fargo Center у Філадельфії, штат Пенсільванія, США (Philadelphia, Pennsylvania), барабанщик вокально-інструментального ансамблю «Metallica» Ларс Ульріх (Lars Ulrich) був проінтерв’юйований кореспондентами радіостанції «93.3 WMMR Rocks!». Нижче – невеликий уривок із цього інтерв’ю.
Відповідаючи на запитання, яким він бачить сьогодення і майбутнє гурту, Ларс сказав:
«Зараз, коли багато відомих гуртів оголошують про свій відхід і залишають сцену, ми, на відміну від них, почуваємося енергійними і знову молодими. Сподіваюся, що ми легко протягнемо ще років двадцять, а то й двадцять п’ять. Не знаю, як це виглядатиме і як це звучатиме, але ми б цього дуже хотіли. Ми не скаржимося на життя і не думаємо, що нам пора на пенсію. Зовсім навіть навпаки! Все що ми робимо, ми робимо з прицілом на майбутнє. У 17 років ти заглядаєш уперед тільки на наступні п’ять хвилин, типу – “Гей? Де наше пиво?!”. Сьогодні, безумовно, наш менталітет змінився».
Ульріх, якому в грудні виповниться 55 років, каже, що він радий бачити, як молоде покоління відкриває для себе творчість Металіки, а популярність гурту продовжує зростати.
«Це неймовірно, просто з глузду з’їхати»,
– сказав Ларс.
«На наших шоу більше молоді, ніж будь-коли… Я навіть пригадати такого не можу. Половині аудиторії менше 20 років. Причому хлопців і дівчат на концертах приблизно порівну. Двадцять чи тридцять років тому такого не було. Дивно, але рок і хард-рок радше прогресують, ніж регресують. Ця музика подобається молоді і приваблює їх дедалі більше й більше. Половина тих, хто приходить на наші концерти, бачать «Metallica» вперше в житті. Це здорово!».
Інтерв’ю Ларса перегукується зі словами фронтмена Металіки Джеймса Гетфілда (James Hetfield), сказаними ним ще 2015 року:
«Послухай, музиканти ніколи не йдуть на спокій. Вони просто стають менш популярними. Люди думають, що ти пішов на спочинок, зав’язав із музикою, але ні! Я, як і раніше, пишу. Це невід’ємна частина мене. Я вірю, що саме для цього я й з’явився на світ. І якщо я припиню – частина мене помре. Тому ми не збираємося на спокій. Будемо робити свою роботу доти, доки фізично здатні на це».
